Захист від перенапруга (захист від перенапруга) є незамінним пристроєм в захисті від блискавки електронного обладнання. Раніше його називали «блискавкозахистом» або «захисником перевитрат». Входячи в лінію електропередач, миттєве перенапруження лінії електропередачі сигналу обмежується діапазоном напруги, яку витримує обладнання або система, або буде генеруватися сильне місце розряду блискавки, щоб захистити захищене обладнання або систему від ударів і пошкоджень.
Тип і структура захисту від перенапрузі відрізняються для різних цілей, але він повинен як мінімум містити неруневий елемент обмеження напруги. Основними компонентами, що використовуються в захисті від перенапруг, є: розрив розряду, заповнена газом трубка для скидання, варістор, придушення діода і передстушна котушка і т.д.
Найбільш примітивний захист від перенапруг кіготьоподібного зазору з'явився в кінці 19 століття і використовувався для повітряних ліній електропередачі, щоб запобігти ударам блискавки від пошкодження ізоляції обладнання і викликати перегої з електрикою, тому його називають «захистом від перенапруг». У 1920-х з'явилися алюмінієві протектори перенапругу, захист від перенапругу оксидних плівок і протектори сплесків напруги таблеток. У 1930-х з'явилися протектори перенапрузі трубного типу. Пристрої захисту від карбіду кремнію з'явилися в 1950-х. У 1970-х корпорація Panasonic в Японії вперше винайшла захист від перенапруга металу з оксидом металу кераміки в якості основного компонента. Сучасні захисти від перенапруг не тільки добре впливають на різні блискавки і працюють надvoltages в високовольтних лініях, але і докладають великих зусиль в області мікроелектроніки.
